Стабільність технологічного бізнесу це питання національної стійкості.
Українські технологічні компанії навчилися працювати в умовах, які ще кілька років тому здавалися неможливими. Повітряні тривоги, перебої з електропостачанням, релокація команд, постійні безпекові виклики стали частиною щоденної роботи. Попри це, бізнес продовжує виконувати зобов'язання перед клієнтами, розробляти нові продукти, залучати інвестиції та підтримувати економіку країни.
Але є ризики, до яких неможливо підготуватися резервними генераторами чи альтернативними каналами зв'язку. Один із них це непередбачувана зміна правил, від яких залежить можливість зберегти ключових спеціалістів. Саме тому Київський ІТ-кластер із занепокоєнням сприймає інформацію про черговий перегляд механізмів визначення критично важливих підприємств і бронювання працівників.
Проблема не в самому перегляді правил. Проблема в тому, що наслідки таких рішень для економіки можуть виявитися значно більшими за очікуваний адміністративний результат.
У технологічній індустрії цінність створюють не виробничі площі чи обладнання, а передусім люди, їхні знання та спроможність працювати разом. Втрата навіть одного вузькопрофільного спеціаліста іноді означає зупинку цілої розробки. А від неї можуть залежати десятки інших працівників, міжнародні зобов'язання компанії або впровадження технологій для Сил оборони.
Це особливо важливо для Києва, де взаємодіють продуктові компанії, інженерні команди, стартапи, оборонні розробники, університети та міжнародні технологічні партнери. Стійкість цієї екосистеми залежить від того, наскільки впевнено її учасники можуть планувати свою діяльність.
Сьогодні бізнес має право поставити державі цілком практичне запитання: як компанія повинна гарантувати виконання контрактів на рік уперед, якщо вона не може бути впевнена у правилах формування власної команди навіть на найближчі місяці?
Запропоновані зміни до постанови Кабінету Міністрів України №76 не дають достатньої відповіді на це питання.
Запровадження Координаційного центру з додатковими повноваженнями щодо критичності підприємств може перетворитися на ще один рівень адміністративної залежності бізнесу. Якщо рішення ухвалюватимуться без зрозумілих критеріїв, визначених строків і можливості ефективного оскарження, компанії отримають не додаткову впевненість, а нове джерело невизначеності.
Не менш тривожними є пропозиції щодо обмеження бронювання на підприємствах оборонно-промислового комплексу. Тут потрібно оцінювати не формальний відсоток заброньованих, а реальну здатність підприємства виконувати поставлені перед ним завдання. Якщо внаслідок зміни квот виробник втратить спеціалістів, без яких неможливо завершити розробку чи виготовити продукцію, таке рішення навряд чи посилить обороноздатність.
Україна справді потребує ефективного мобілізаційного ресурсу. Водночас вона потребує економіки, яка забезпечує армію ресурсами, підприємств, які створюють необхідні технології, та роботодавців, які зберігають робочі місця всередині країни. Ці завдання не повинні конкурувати між собою.
Київський ІТ-кластер переконаний, що державний контроль має бути спрямований насамперед на виявлення конкретних зловживань, а не на постійне ускладнення умов діяльності для всіх підприємств без винятку.
Ми вважаємо необхідним до запровадження нових правил:
Провести відкриту оцінку їхнього впливу на технологічний сектор, оборонне виробництво та інші критично важливі галузі.
Забезпечити участь бізнес-асоціацій у доопрацюванні рішень, які безпосередньо впливають на діяльність підприємств.
Виключити можливість непрозорого або довільного перегляду статусу критичності, передбачивши чіткі критерії, строки та процедури оскарження.
Гарантувати безперервність чинних бронювань і достатній час для адаптації до нових вимог.
Зберегти можливість бронювання необхідного персоналу підприємств, які виконують оборонні завдання, відповідно до їхніх реальних виробничих потреб.
Окремо очікуємо офіційного оприлюднення остаточних змін до постанови №76 та роз'яснень щодо ухвалених Урядом рішень.
Сильна держава це не лише ефективні механізми контролю. Це також здатність створювати умови, за яких підприємства залишаються в Україні, розвиваються, залучають замовлення та інвестують у майбутнє країни.
Правила мають забезпечувати цей результат, а не ставити його під загрозу.
Київський ІТ-кластер наголошує на необхідності перегляду запропонованих підходів і готовий долучитися до вироблення рішень, які враховуватимуть одночасно потреби оборони, економіки та технологічного розвитку держави.
