Про реструктуризацію кластера

KITC:Які зміни відбулися в кластері за останні два роки? Чим би хотілося поділитися найбільше?

Ігор: Цікаво, що за останні півтора роки зміни у всіх однакові. Коли питаєш когось, то чуєш більш-менш теж саме. Складно говорити про зміни, тому що складно оцінити в якому вони напрямку – позитивні вони чи ні, чи є вони повільні чи досить прогресивні, враховуючи ситуацію. Тим не менш, якщо говорити про зміни у самому кластері, то, перш за все, ми провели реорганізацію, зробили Наглядову раду з залученням компаній Київського регіону. Ця Наглядова Рада стала дієва, включена, активна; вона почала приймати участь в житті, діяльності, розвитку організації – чого, перш за все, якимось чином до того не вистачало. Всі відчувають однакову залученість.

Кластер сьогодні є організацію, де кожен може вплинути на той чи інший проект, проявити ініціативу. Це є найважливішою та найпозитивнішою зміною. Після юридичної реструктуризації в нас з’явилося декілька моделей: тобто є громадська організація, і є спілка, що дозволяє бути більш гнучкими. Також, у нас в кластері з’явилися люди з великим міжнародним досвідом, які також роблять свій внесок в розвиток кластеру, і це є позитивним та новим.

Друге є неорганізаційне, а більш стратегічне. Ми розглядаємо участь чи членство в кластері не лише компаній, як юридичних осіб, але як у ком’юніті. Розбудову цього кластеру як ком’юніті людей, які працюють в Київському регіоні, на яких тримається розвиток регіону, до яких потрібно звертати увагу відповідно – щоб їм тут було комфортно. Тому є два рівні: є компанії, і є люди, і це певною мірою зараз створює в кластері певний баланс в плані того, на чому ставляться акценти.

Всі ці процеси ніяким чином не пов’язані з пандемією – це природній розвиток організації. І після того, як ми пройшли реструктуризацію, великі, середні та малі компанії змогли висловити свої побажання і бачення того, чим є кластер як організація. З практичної точки зору, кластер як організація повинен приносити для компаній учасників певні переваги.

Я вважаю, що це великий успіх, що все рухається в такому напрямку: підтримка IT-компаний та створення зручного середовища для людей, які працюють в Київському регіоні. Зараз це є лише зачатки того всього, що ми запланували, але ми сподіваємось, що наші плани стануть найбільшим успіхом. В нас є супер команда, яка драйвить і бачить перспективу! І це важливо тому, що можна розвиватись сміливо, коли є крута команда, яка вірить в те, що вона робить.

KITC: Які IT кластері або IT-ком’юніті в світі тебе надихають, та у котрих можна повчитися?

Ігор: Найбільш я придивляюся до СЕО одного з найбільших кластерів Європи – Cap Digital, що знаходиться у Парижі та об’єднує 1800 членів. Вони настільки активні, в них багато всього відбувається – івенти, коворкинги, співпраця з університетами, програми підтримки тощо. Це справжня велика екосистема,яка діє. Звісно, що їм допомагає підтримка країни, підтримка міст, підтримка Європейського союзу. В Європі є велика підтримка державних та політичних організацій, які допомагають розвитку таких кластерів. У нас це відсутнє, і це є проблемою.Всі кластера та подібні їм організації в Україні живуть самі по собі . Організаційна структура в них така, що великі компанії об’єднуються і роблять спільні проекти, але це не можна порівняти з тим, що роблять у Європі.#nbsp;

Другий приклад знаходиться у Румунії, в місті Клуж-Напока, дуже схожому на наш Львів. Маю на увазі Transilvania IT Cluster,#nbsp; СЕО якого отримала в 2019 році нагороду “Кращий менеджер року EU кластера” від Європейської Комісії. В них дуже потужний проект, залучений у всіх Європейських програмах. На мою думку, ці два IT-кластери досить цікаві для порівняння.

Про плани розвитку кластеру#nbsp;

KITC:#nbsp; Які плани щодо подальшого розвитку KITC та його проектів на 2021 і 2022 роки?

Ігор: По-перше, в нас є стратегія розвитку. Ми робимо ком’юніті згідно з нашими програмами про залучення фізичних осіб, щоб створювати для цієї ком’юніті цінність. Звісно, у планах є залучення більшої кількості компаній для кластеру. Наразі ми, як платформа, співпрацюємо з політехнічним інститутом; деякі компанії здійснюють свої програми через нашу платформу. Було б добре, аби кількість таких компаній зростала, і вони бачили можливість взаємодіяти з екосистемою через таку організацію як Kyiv IT Cluster – яка може, наприклад, допомогти в організації менеджменту процесів.

Було б добре відновити взаємодію з Європейськими організаціями, тому що у зв’язку з мировими подіями багато проектів припинилися. Було б добре, якби вони відновилися, і ми знову були одним з найактивніших кластерів та організацій, що брали участь в загальних планах взаємодії українських кластерів з європейськими. В нас це досить добре виходило. Сподіваюсь, найближчим часом все так і трапиться.

Взаємодія між кластерами полягає в розвитку спільних проектів: наприклад, збільшення кількості інженерів в тому чи іншому місті або регіоні; запуск професіонального навчання в певних містах. Такі програми фінансуються Європейською комісією, але для цього потрібно зібрати групу кластерів. Наприклад, об’єднати 5-6 кластерів Східної Європи з таких країн як Україна, Польща, Румунія, можливо Молдова. Тоді можно було б запустити абсолютно нову навчальну програму по якійсь темі і вести її в нашому регіоні. Це допомогло б посилити взаємодію компаній-членів кластерів між собою на рівні проектів, так само як менеджменту кластерів, та принесло б нові інструменти, нові візії на ринок.

Про зміни#nbsp;

KITC: Які зміни відбулись в ІТ індустрії в Україні та у світі за останній рік?

Ігор: Є Український Фонд стартапів, що провели фінансування малих та середніх компаній. Це працює і працювало. Перший запуск вони зробили оффлайн, а решта активно працювали онлайн, незважаючи на пандемію. Це дуже класний приклад ініціативи, яка#nbsp; розвивається далі, незважаючи на труднощі. І це дуже класна ініціатива, яка спрацювала.

Також, наша Дія. Як би хто до неї як не ставився, погано чи позитивно, – я не хочу це коментувати, – але це є зміни, і ці зміни впливають на індустрію, незалежно є пандемія чи ні. Ці зміни рухаються в напрямку бачення України країною технологічною – і це чудово. Хто до цього як відноситься – то інша справа.#nbsp;

З того що трапилося за два останніх роки, найбыльше, звісно, те, що всі перешли на віддалену роботу. І цей перехід на віддалену роботу може органічно впливати на потребу побудови ком’юніті тому, що, так чи інакше, людина є соціальною істотою. У нас був офіс – тепер ми стали більше часу проводити поза офісом, і гарна комунікація необхідна в будь-якому її прояві. Людям хочеться ділитися ідеями, пізнавати нове, і це підштовхує розвиток різних ком’юніті.#nbsp;

KITC: Чи є, на твій погляд, місцеві особливості розвитку IT-бізнесу в Києві на відміну інших міст України?

Ігор: Напевно є особливості. По перше, тому, що Київ – це найбільше місто країни з найбільшою кількістю компаній та IT-інженерів. В Києві відчувається конкуренція між IT-компаніями, і вони досить закриті, самостійні. Їх складніше об’єднати, ніж в маленьких містах. Є велика різниця між тим, аби запускати чи розвивати IT-комьюніті в маленькому чи у великому місті. В Києві всі самодостатні. Тут багато офісів міжнародних компаній, і об’єднати їх дуже складно.

KITC: Яка, на твою думку, репутація українських ІТ-спеціалістів у світі сьогодні, та які очікування через 3 роки? Чому компанії звертаються до українських розробників?

Ігор:#nbsp; Я особисто працюю на Близькому Сході, і не зовсім зараз бачу як сприймають українських IT-інженерів та фахівців у Європі чи Америці. Тим не менш, на це питання краще та інформаційно можуть відповісти HR-и та рекрутери. Я маю досвід взаємодії з IT-фахівцями з Близького Сходу, Азії, Китаю, Індії, Африки, Європи. В принципі, у більшості, хто дотичний до української IT-індустрії та в українських IT-фахівців горять очі. Коли людина бачить класний проект, класні можливості, вона включається – і готова працювати не тільки з 9.00 до 18.00, але постійно: генерує ідеї, ініціативи, готова скрести інформацію, робить з бажанням щось освоювати. Це відчувається. В той самий час у інших людей є досить банальне відношення: є гроші, є зарплата – і все. Це відрізняє нас від інших.

Чому хочуть працювати з українцями? Тому що у українців є бажання бути дотичним до створення чогось більшого – не лише отримувати оплату праці. Я говорю про людський фактор: як українські фахівці готові взаємодіяти з бізнесом та замовником; а не про експертизу, швидкість написання коду, спеціальні скіли або ще щось.#nbsp;

KITC: Навіщо ІТ-компаніям вступати в Київський ІТ Кластер? В чому полягає важливість кластеру для міста?

Ігор: По-перше, створення єдиної культури та середовища, об’єднаність компаній в ком’юніті та залучення фахівців не лише в свою компанію, а заради чогось більшого. Коли, в першу чергу, ти створюєшь комфортні умови для фахівців. А в другу – це не можна створити кластером чи його менеджмент-командой, це створюється лише компаніями. Якщо компанії хочуть, щоб їхнім фахівцям було зручно в регіоні, комфортно, вони відчували себе краще, ніж за кордоном, тому що це – дім, то це має бути створено через взаємодію компаній, і вона не може бути точковою. Наприклад, лише на Печерську усім буде комфортно, а на КПІ комфортно вже не буде. Для цього потрібно, щоб було регіональне об’єднання компаній, і вони створювали ці умови.

Крім цього, коли ти маєш вимогу прийняти рішення щодо якогось проекту або ініціативи, тоді потрібно об’єднання компаній, щоб нас почули – щоб ми могли висловитися, коли до нас звертаються із запитанням – і це круто. А як інакше можна звернутися до якогось ком’юніті? Якщо звертатися по кожній ініціативі до кожної компанії, то жодна ініціатива не зрушить з місця. Коли є ініціатива на рівні держави, міста і є об’єднання компаній. Цю ініціативу можна опрацювати разом: аби вона була робочою як для міста, так і для організацій. Для цього і потрібно вступати до таких організацій, як IT-кластер.