Поняття кластеру вперше ввів у 80-х роках професор Гарварду Майкл Портер. Він дав кластеру таке визначення: «кластер являє собою географічно близьку групу взаємопов’язаних компаній і пов’язаних з ними інститутів, в тій чи іншій області, пов’язані загальними рисами і взаємодоповнюваністю. Географічне охоплення кластеру може різнитися від одного міста або штату до країни або навіть мережі сусідніх країн. Кластери приймають різні форми в залежності від їх глибини і витонченості, але більшість включають в себе кінцевий продукт або сервісні компанії; постачальників спеціалізованих матеріалів, компонентів, обладнання, і послуг; фінансові установи; і фірми в суміжних галузях.

Кластери також часто включають в себе компанії в переробній промисловості (тобто, канали або клієнтів); виробників додаткових продуктів; провайдерів спеціалізованої інфраструктури; державні та інші установи, що надають спеціалізовані навчання, освіту, інформацію, дослідження і технічну підтримку (наприклад, університети, мозкові центри, професійно-технічні навчальні провайдери); і агентства по встановленню стандартів.

Державні органи, які значно впливають на кластер, можна вважати його частиною. Нарешті, багато кластерів включають торгові асоціації та інші колегіальні органи приватного сектора, які підтримують членів кластерів.» (Michael Porter “On Competition”)

Важливі характеристики кластеру – спеціалізація на якійсь одній діяльності, розміщення в одному географічному регіоні, належність до кластеру не тільки компаній однієї галузі, але і суміжних, а також органів влади і освітніх інститутів. Поєднання цих факторів запускає роботу системи взаємопов’язаних факторів, компанії співпрацюють та конкурують одна з одною, попит на фактори виробництва дозволяє їх поступово суттєво покращити, що призводить до розвитку і суміжних галузей до світового рівня.

Цієї ж мети досягають проекти співпраці з державними органами та освітніми інституціями, які покращують інфраструктуру, рівень підготовки випускників для задоволення зростаючих потреб у кваліфікованій робочій силі. Компанії також обмінюються (як добровільно, так і через витоки інформації через географічну близькість і спільний круг знайомств) останніми надбаннями менеджмент підходів і технологічних ноу-хау. В результаті створюється така собі поживна гуща для прискореного розвитку усіх учасників кластеру.

Отже кластер являє собою систему взаємопов’язаних фірм та організацій, значимість яких як цілого перевищує просту суму складових частин.

Кластер надає кращий доступ до факторів, таких як: матеріали, робоча сила, якість інформації, через неформальні зв’язки, розвиток суміжних галузей, масовості попиту, який формує гарну пропозицію, привабливості локації для людей, які мають відповідну спеціалізацію, та інші причини.

Інша важлива риса кластерів – можливість об’єднаного маркетингу. Кількість компаній, гарна репутація декількох з них роблять гарну репутацію і усьому кластеру. Окрім того, учасники кластеру можуть об’єднуватися для загального маркетингу, участі у виставках, випуску журналів, організації власних івентів і формуванню делегацій. Крім того, за рахунок гарної «видимості» локації зростає вірогідність, що клієнти будуть шукати товар чи послуги направленості кластеру саме в локації кластеру через цю велику спеціалізацію, яка робить сама собі безкоштовний піар. Кластер також частіше відвідують великі покупці, так як їм вигідніше за одну поїздку відвідати декілька компаній, аніж їхати спеціально кудись заради однієї. І невеликі учасники кластеру також мають можливість об’єднуватися, щоб конкурувати за великих покупців з великими компаніями.

Ще одна перевага – швидка реакція усіх учасників кластеру на зміни у технологіях, матеріалах, підходах до виробництва через швидке поширення інформації та гарне розуміння технологічних процесів суміжних індустрій.

Важливою також є можливість доступу до публічних благ, які розвиваються задля задоволення потреб кластеру і можуть навіть фінансуватися учасниками. До таких благ належать наукові розробки, маркетингові дослідження ринків, консультації наукових експертів, спеціалізована інфраструктура, та інші.

Для розвитку кластеру, по-перше, необхідно, щоб були передумови для його зародження. Штучно створити кластер неможливо, як неможливо також його сформувати владною ініціативою. Кластер повинен зародитись сам там, де є передумови для цього.

Але коли кластер вже зародився в результаті вдалого поєднання одного чи декількох зазначених факторів, то можливість допомогти і стимулювати його розвиток, звичайно, є.

Процес прискорення його розвитку потребує цілеспрямованих зусиль. Тому і була створена громадська організація Kyiv IT Cluster. Ми ставимо своєю ціллю всебічно розвивати київський ІТ кластер і надати всім його учасникам вигоди від його подальшого розвитку.